власність


власність
(майно й под., належне кому-н.; належність із правом розпорядження), володіння, помістя; придбання (те, що ким-н. придбане)

Словник синонімів української мови. 2014.

Look at other dictionaries:

  • власність — максимально можливе розпоряджання предметами різного роду, встановлене звичаєвим чи писаним правом. Суб єктами В. можуть бути окремі індивіди чи колективи; відповідно розрізняють індивідуальну (приватну і суспільну) та колективну В. Індивіди… …   Філософський енциклопедичний словник

  • власність — ності, ж. 1) Майно, належне кому , чому небудь. 2) Належність чогось кому , чому небудь із правом розпоряджатися. Приватна власність. •• Пайова/ вла/сність частина доходів, майна, інших цінностей, на яку вправі претендувати один із учасників… …   Український тлумачний словник

  • власність — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • власність — [вла/с( )н іс т ] снос т і, ор. с(‘)н іс т у …   Орфоепічний словник української мови

  • посідлість — Табулярний, свідок, посідлість: іпотечний; табулярна посідлість велика земельна власність; табулярний свідок свідок, свідчення якого заносять до протоколу [44 1] …   Толковый украинский словарь

  • реальність — Реальність: власність, майно [50] нерухоме майно [II,IV] …   Толковый украинский словарь

  • співвласність — ності, ж. Спільна власність …   Український тлумачний словник

  • предметність — одна з основних характеристик ставлення людини до світу і його окремих фрагментів як таких, що можуть бути визначені або конституйовані як особливі предмети (відчуття, мислення, досліду, теорії, практики, науки, мистецтва і т.д.)· Категорія П.… …   Філософський енциклопедичний словник

  • приватність — (від лат. privatus той, що знаходиться у приватній власності, особистий, а також приватна особа тобто така, що не займає державної посади) один із доконечних принципів і критеріїв свободи; прояв індивідуалізації як вектора і закономірності… …   Філософський енциклопедичний словник

  • совість — категорія етики, що характеризує моральну діяльність особистості через її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно визначати зміст морального обов язку, вимагати від себе його дотримання і давати самооцінку власних вчинків; одна з …   Філософський енциклопедичний словник


Share the article and excerpts

Direct link
Do a right-click on the link above
and select “Copy Link”

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.